Український національний одяг

Традиції і сучасність української вишивки Українська вишивка сьогодні — складне, багатогранне явище, що розвивається в сфері традиційно-побутивого, самодіяльного мистецтва та творчості художників-професіоналів. У відомих осередках вишивання — таких, як Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші,—створені підприємства художніх промислів, що відроджують і далі розвивають класичні надбання кожного мистецького регіону.

У кожній традиційній народній культурі важливу роль відіграє національне вбрання, яке є одним з найяскравіших візуально сприйнятних образів. Його кольорова барва, візерунок, крій, деталі та спосіб носіння підкреслюють неповторність, самобутність і самодостатність будь-кого з носіїв конкретної культури, вказують на їх аналітичну зрілість у відтворенні властивих емоцій.

Яких тільки символів і візерунків не зустрінеш на українській вишитій сорочці! Однак, мало хто знає, що всі орнаменти глибоко символічні і підходять далеко не для кожної людини. Саме тому, наприклад, існує поділ на дорослі, юнацькі та дитячі вишиванки. Адже справа зовсім не в розмірах, а в глибокому символізмі, який закладений на полотні у вигляді орнаменту.

Сучасна яворівська вишивка збагачена новими мотивами, композиціями, радісними кольорами. Особливо виділяється "яворівка", виконана бавничковим швом і гаптом в яскравій червоно-оранжевій гамі. Зараз найбільше вишивають "яворівкою" блузки, рушники, скатертини, серветки.

Одним з різновидів поясного жіночого вбрання українок є плахта. Плахта – одяг, який складається з двох довгих (до 180 см – повна плахта) полотнищ шириною до 50 см, на дві третини зшитих між собою краями. Носили її, склавши удвоє зашитим кінцем під низ. Другий, не до кінця зшитий, кінець лягав на нижній, його крила розходилися, прикриваючи жіночу постать з боків. Плахту закріплювали на талії поясом, спереду одягали запаску.

Серед понад сотні представлених експонатів – взуття, ремені, сумки, гаманці та інші дрібні вжиткові вироби, які служили доповненням до традиційного вбрання. Різноманітні за кроєм та місцевими назвами. Всі речі пошиті руками вправних майстрів. В тривалому та трудоємкому процесі вони обробляли шкіру домашніх тварин – кіз, овець, коней – й творили з неї все необхідне.

Звідки саме походить традиція вишиванок, достеменно невідомо. Проте є свідчення, що вишиті сорочки носили ще скіфи (про це зазначає в своїх мандрівних записах Геродот). Орнаменти на українських сорочках, що збереглися за останні кількасот років яскраво засвідчують свою схожість з символікою трипільської культури.

Оглядова стаття про плахти, гуньки, запаски, горбатки.
 

За способом нанесення стібків (заданого розміру чи довільного) усі вишивальні техніки можна поділити на рахункові і не рахункові (довільні). У літературі про вишивку зустрічаються різноманітні варіанти класифікації технік.
В Україні зафіксовано більше 100 технік вишивання. Оскільки багато способів нанесення узорів на тканину відрізняються один від одного лише незначними деталями, то це дає можливість об’єднати їх у групи, скажімо, мережки, різні змережувальні шви та ні. Крім того, усі способи творення узорів на тканині групують у три блоки:
- позитивний однобічний (хрестик, поза голковий шов, колодки тощо);
- позитивно-негативний двобічний – спосіб нанесення стібків, коли на зворотному боці утворюється візерунок – негативний відбиток узор з лицевого боку (низинка, занизування);
- позитивний двобічний – це вишивка, коли на лицевому і зворотному боці спостерігається ідентичний узор (качалочки, кривулька, верхоплут, лиштва, штампівка, виколювання).

Світові кутюр’є активно звертаються до фолкової тематики. Чому б і нашим модельєрам не звернути увагу на автентичний одяг мешканців Українських Карпат. Тим більше, що тут ще можна знайти такі взірці. І вони не просто красиві, практичні і цікаві. Вони наші, неповторні і мають всі шанси потрапити в модну течію.