У цій експозиції - лише невелика частина домашньої колекції гуцульських строїв Анни Богдан. Народна майстриня, яка у свої 72 досі залюбки вишиває, презентувала не лише створені власноруч комплекти сучасного вбрання, оздобленого гуцульською вишивкою. Найбільш цінні експонати - зібрані завдяки родині та друзям - сорочки-вишиванки, головні убори - чільця, чоловічі та жіночі капелюхи. Деяким із них - понад сто років. Найгірше збереглися прикраси з бісеру. Гердани та селянки робили на нитці, а то й кінському волосі, тож з часом вони порвалися. У експозиції - півсотні зразків косівського вбрання. Особливу увагу привертає дитячий народний одяг - ткані й вишивані комплекти для новонароджених чи хрестин. Кожна річ має певну історію, усю колекцію мисткиня збирала багато років. На виставці "Одягаємось по-косівськи" зумисне не презентувала високохудожніх творів. Головне для Анни Богдан - надихнути глядачів виставки на створення нескладних комплектів з характерним кроєм та колоритом для повсякденного вжитку. Дефіле в етновбранні організувала саме з такою метою. Адже одягатись по-косівськи, на переконання майстрині, це одягатись по-українськи. Сама мисткиня також вбирається у витвори власних рук. На шиї - раритетне намисто, так звані з Гарди, які успадкувала від бабусі. На них - ще австрійська імператриця Марія-Терезія. За таке намисто, розповідає жінка, колись треба було корову продати.